Дослідження старожитностей Зачепилівщин

Ґрунтовні пошуки слідів перебування давнього населення на сучасній території Харківщини відносяться до початку ХХ століття. Ці дослідження були пов’язані з підготовкою й проведенням у Харкові в 1902 році ХІІ Археологічного з’їзду. Такі наукові форуми проводилися раз на три роки починаючи з 1869 року в губернських містах європейської частини Російської імперії й мали за мету, в першу чергу, вивчати регіон в археологічному відношенні. У 1900-1902 роках було відкрито й досліджено величезну кількість археологічних пам’яток від доби неоліту до періоду середньовіччя на території сучасних Богодухівського, Вовчанського, Зміївського, Ізюмського та Куп’янського районів Харківської області. Але Зачепилівщина в той час лишилася позаувагою археологів.

Перші археологічні відкриття на території Зачипилівського району, які носили науковий характер, відносяться до 1926 року, коли хранитель археологічного зібрання Центрального пролетарського музею Полтавщини О.К. Тахтай на чолі експедиції музею з обстеження археологічних пам'яток Полтавщини провів розвідки в долині річки Орелі, а також її правих приток – Орчика та Берестової. У результаті цих досліджень були виявлені сліди давніх поселень поблизу сіл Абазівка, Залінійне, Зачепилівка та Сомівка. Однак виявлення згаданих пам’яток не призвело до більш поглибленого вивчення Зачепилівщини.

Значні археологічні дослідження в регіоні відносяться вже до початку 70-х років минулого століття. Ці роботи носили охоронний характер і проводилися в зв’язку з будівництвом каналу Дніпро-Донбас. Археологічною експедицією керував відомий український археолог Д. Я. Телегін. До складу експедиції входили археологи І.Ф. Ковальова, С.О. Бєляєва та інші. Вже за перший рік розвідок, які були проведені у 1970 р. у басейні річки Орелі, було виявлено сліди півтора десятка археологічних пам’яток (головним чином неукріплених поселень) від періоду неоліту до доби Київської Русі. П’ять стародавніх селищ було досліджено біля с. Скалонівки. Крім того, пам’ятки були виявлені в околицях сіл Займанка, Залінійне, Малий Орчик, Семенівка, Сомівка та хутора Лиманівка. Наступного, 1971 року зусиллями археологічної експедиції «Дніпро-Донбас» було виявлено три нових поселення бронзової доби поблизу таких сучасних населених пунктів як Старе й Нове Мажарове та Малі Бучки. У 1972 році неподалік с. Залінійного, крім поселення доби бронзи – початку залізного віку було виявлено залишки Козловської фортеці, яка була складовою частиною укріпленої полоси «Лілея», побудованої московським урядом 1731 – 1732 рр.

Значні розкопки на території Зачепилівщини відносяться до 1982 року, коли археологічна експедиція Дніпропетровського університету під керівництвом І.Ф. Ковальової проводила дослідження поблизу с. Залінійного. На березі річки Орчик в урочищі Госпітальний Холм було виявлено й розкопано могильник доби неоліту – енеоліту та поселення й поховання періоду пізнього бронзового віку. В нео-енеолітичному могильнику було досліджено 134 поховання. Окрему групу утворювали 90 поховань у траншеї завдовжки 32 м. Інвентар цих поховань складався з кременевих знарядь та великої кількості фрагментів гребінцево-накольчатої кераміки, що дало змогу фахівцям пов’язати дані поховання із дніпро-донецькою неолітичною культурою. Інші поховання були здійснені в індивідуальних могилах, де окрім кісток небіжчиків були знайдені намиста з мушлів та вапняку, кременеві знаряддя й фрагменти посудин, які свідчать про їхню належність до енеолітичної середньостогівської культури. Крім того, на території могильника були відкриті поодинокі поховання доби ранньої бронзи та ритуальні поховання собак. Неподалік від цього могильника у бік с. Залінійного на схилі підвищення було досліджено рештки поселення та тілоспалення в урнах, які відносяться до доби пізньої бронзи. За знахідками бронзового вістря стріли, виробів із кістки та численних фрагментів глиняного посуду, ці пам’ятки пов’язують із носіями бондарихінської та білозерської культур.

У 80-х років ХХ століття Зачепилівщина знову випала з поля зору археологів. Відновлення інтересу до вивчення старожитностей краю відбулося після того як місцеві жителі Ю.А. Сало та Ю.І. Буланов, в 2011 році повідомили про знахідки артефактів на піщаній дюні неподалік залізничної станції Зачепилівка, де видобувався пісок. Протягом 2012-2016 років Германо-Слов’янська археологічна експедиція Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна під керівництвом М. В. Любичева виявила та розпочала розкопки могильника другої чверті І тисячоліття залишеного носіями черняхівської археологічної культури. За цей час на пам’ятці було досліджено 39 поховань, частина з яких була здійснена за обрядом кремації (трупоспалення) – 18, інша – 21 інгумації (трупопокладення). В свою чергу знайдені кремації поділялися на урнові (залишки перепалених кісток померлого складені у керамічну посудину) та безурнові (залишки перепалених кісток померлого засипалися в ямку). Інгумації відрізнялися за конструктивними особливостями ям (звичайні, з підбоями тощо). Поховальний інвентар складався з керамічного посуду, металевих деталей одягу та прикрас, побутових речей.

Таким чином, наведені дані яскраво свідчать про наявність на території Зачепилівщини цікавих пам’яток давньої сивини і водночас про їхню недостатню вивченість порівняно з іншими регіонами Харківщини. Тому маємо надію на те, що завдяки співпраці місцевої влади, краєзнавців і науковців, в першу чергу Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, найближчим часом ця ситуація виправиться на краще.

Валерій Скирда, кандидат історичних наук, доцент кафедри історіографії, джерелознавства та археології історичного факультету Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна